Андрій Лазарович Корчан (Корчанов), народився в 1746 (за іншими даними у 1745) році в слободі Рябушки Лебединської сотні Сумського слобідського козацького полку в дворянській сім’ї.
В 1777 році Андрій Лазарович закінчив Київську духовну академію(Києво – Могилянську академію) і був залишений при ній вчителем латинської граматики, потім послідовно викладав в академії поезію (з 1782), риторику (з 1785), французьку мову і філософію (з 1790).
1 липня 1778 в Києво-Братському монастирі Андрія Корчанапостригли у чернецтво з іменем Афанасій (відἈθανάσιος, в лат. транскр. Athanasios, ім’я утворилося від слова «thanatos», що означае «смерть», з додаванням заперечного префіксу «a», який значить «без-»/«бес-») — чоловіче ім’я, яке означае «безсмертний»).
6 серпня 1778 року Афанасій висвячений у сан ієродиякона, 6 листопада 1792 його висвятили у сан ієромонаха.
22 квітня 1793 року Афанасій (Андрій Корчан) призначений префектом Київської духовної академії (Києво – Могилянської академії) та ігуменом Козелецького Георгіївського монастиря в Чернігівському намісництві
З 1795 року Афанасій став віце-ректором Київської духовної академії (Києво – Могилянської академії), з 10 червня 1797 року він ігумен Києво-Видубицького монастиря, у 1798 році возведений у сан архімандрита.
21 березня 1799 Афанасій призначений ректором Чернігівської духовної семінарії та настоятелем Єлецького монастиря. У 1808 за заслуги був нагороджений орденомСвятої Анни 2-й степ.
По указу Священного Синоду 5 вересня 1811 року Афанасій(Андрій Лазарович Корчан) був викликаний у Санкт – Петербург, а 15 вересня 1811 хіротонізований на єпископа Пензенського і Саратовського.
Після початку Вітчизняної війни 1812 року за його наказом у храмах єпархії священики виступали з патріотичними проповідями, проводилися збори коштів «на одяг та для харчування ратників, які виявили бажання захищати вітчизну». Сам єпископ Афанасій вніс на ці цілі 1000 крб. сріблом.Після перемоги над французами, за ініціативою архієрея та міщан 30 серпня 1815 року в Саратові відбулася закладка собору на честь св. Александра Невського.
При єпископі Афанасії в Пензенській єпархії було споруджено та перебудовано понад 40 храмів. Влітку 1813 року єпископ здійснив поїздку по єпархії, в червні 1814 року він благословив початок будівництва Преображенського монастиря в Саратові замість згорілогов 1811 році. До травня 1816 року будівництво було закінчене. Братію, а також церковне начиння і ризницю перевели з ліквідованого Переяславського Вознесенського монастиря в Полтавській губернії.
В 1816 році єпископ Афанасій заснував Пензенське, а в 1817 році – Саратовське відділення Російського Біблійного товариства для поширення Священного писання «між магометанами і язичниками, в єпархії проживаючими».
8 лютого 1819 року по хворобі, за власним бажанням, звільнений на покій з перебуванням в Пензі, зпризначенням пенсії розміром 2000 рублів на рік. Надавав значну, всебічну допомогу новому єпископу Іннокентію(Смирнову). Помер єпископ Афанасій14 (26) грудня 1825 року, похований поряд з єпископом Іннокентієм в Катеринінському приділі Спасського кафедрального собору міста Пенза. 06 листопада 1998 його останки перепоховали перед колишнім архієрейським будинком.
За спогадами сучасників – «Мав гострий розумі твердий характер».