Хрещенський Святвечір або Голодна кутя – це вечір-приготування перед великим православним святом, яке називається Богоявлення Господнє Хрещення. Це свято православної церкви, належить до двонадесятих. Цього дня згадується хрещення Ісуса Христа Іоанном Предтечею (Хрестителем) у річці Йордан.

     У храмах звершуються особливі молитви про послання воді благодатної сили, після чого священик тричі занурює у воду хрест. Велике освячення води відбувається як у Хрещенський святвечір, так і саме Хрещення.

Щоб «побачити» Хрещення Господнє ставили чашу з водою і дивилися, чи вода колихнеться опівночі. Якщо опівночі вода колихнулася, то бігли дивитись “розгорнуті небеса” і загадувати бажання. При цьому говорили: “Побачиш спалахи – проси хоч царства небесного. Все здійсниться!”

Опівночі ходили на річку, джерело, колодязь набрати води, буцімто цілющу, – нею оберігали оселю цілий рік, її ставили на покуті. 

    У Хрещенський святвечір навіть звичайна вода має особливу силу. У ніч на Хрещення сам Ісус Христос купається у річці, ознакою чого є коливання води. Вода, взята з ополонки в Хрещенський святвечір, вважається цілющою.
       Вважалося, що під Хрещення сніг набуває особливих властивостей, тому його намагалися збирати і використовувати в різних цілях. Жінки знали, що тільки хрещенський сніг здатний вибілити будь-яке полотно. Вірили також, що сніг, зібраний у водохресний  святвечір, може зцілювати недуги, а якщо вимитися в лазні водою, натопленою з такого снігу, можна надовго зберегти красу.

     Вода, освячена у Хрещенський Святвечір, має сильну благодатну дію, яка не втрачається навіть після її розбавлення з простою водою. До святої води слід ставитися по-особливому. Церковна святиня має зберігатися в особливому місці, поряд з іконами. Так вона може довго зберігати свою силу.

      Як виникла ідея святкування Хрещенського Святвечора?

      До 5 століття Різдво та Хрещення Господнє відзначалося в один день та припадало на 6 січня. В давнину це свято називали Богоявлення (Феофанія), воно свідчило про те, що Господь прийшов у світ та охрестився в Йордані. Під час Хрещення Господнього явилася Трійця. У 5 столітті дату святкування Різдва Христового було перенесено на 25 грудня.

      Подія Хрещення Господня є надзвичайно важливою для християн. Тому церква виділила день, що їй передує та встановила на цю дату суворий піст. Міра утримання від їжі визначається православними вірянами особисто.

       Напередодні Йордану чи Водохреща тримається піст. Віряни не вживають жодної їжі до сходу вечірньої зорі. Ввечері, коли родина сідала до столу, було прийнято випити трохи свяченої води.

        А ще цього вечора, так би мовити, прощалися з Колядою до наступної зими! Останній раз ходили селами ряджені, стукали до господарів та колядували. Після цього усі разом з колядниками чи сім’єю сідали вечеряти. Обрядова трапеза у Водохрещенський Святвечір завжди проходила за звичаями “колядних” – святкових вечерь. Тобто, господині готували пісні страви. Святкову вечерю у святхрещенський святвечір називали «голодною кутею». Неодмінною стравою цієї трапези були кутя, млинці, вівсяний кисіль. Східні слов’яни також обов’язково варили страви з гороху або бобів, узвар із сухофруктів, пеклимлинці та хліб. На столі не має бути парної кількості страв. Оптимальна кількість – 7-9 страв.

    За вечерею повторювалися деякі різдвяні звичаї:

• запрошували “мороз” або “вовка” на вечерю,
• підкидали до стелі першу ложку куті,
• запалювали свічку «для мертвих»,
• відкладали частину з кожної страви – для душ предків.

     У наших предків у цей вечір існувало безліч звичаїв. Наприклад, спроба задобрити погоду, коли господар відчиняв двері й промовляв: Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то йди на жито, пшеницю та всяку пашницю.

       Діти після другого Святого вечора виганяли кутю з хати, закликаючи весну прийти. Вони брали палички й били ними по кутах хати, говорячи: Тікай, кутя, із покуття, а узвар — іди на базар. Паляниці, залишайтеся на полиці, а дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух.

    Протягом цілого дня 18 січня, господині займаються прибиранням своїх осель. Це пов’язано з тим, що святкування Водохреща в неприбраному житлі – погана прикмета. В той самий час, в Хрещенський Святвечір не виконувалася важка робота та віталися гучні гуляння. Якщо вірити народним повір’ям, охрещені в цей день люди будуть щасливі протягом усього життя.

     Коли заходила ніч, родина вивозила дідуха на вулицю та спалювала його. Так наші предки також кликали весну. Попіл вивозили на город, щоб рік був плідним.

      Традиційно у Святвечір напередодні Хрещення Господнього дівчата ворожили, а діти відправлялися на щедрування. Під час щедрування прийнято вручати по гілочці ліщини кожному господарю. Якщо щедрувальники – юні парубки, то вони зазвичай щедрували під вікнами дівчат, що на виданні. Якщо домівку з дівчиною обминали, це означало, що вона ще мала.

      З давніх-давен вважалося, що на Голодну кутю тварини можуть розмовляти людською мовою. Однак підслухування такої розмови могло призвести до божого покарання.

     Хрещенський Святвечір – останній та особливо сприятливий день святкових ворожінь. Щоправда, офіційна релігія ворожіння не схвалює, але навіть суворі заборони не змогли викорінити потяг людей до підгляду за власним майбутнім.
         В цей день прийнято пекти пироги, а вночі, виходячи з ними на вулицю, кликати нареченого. Цього вечора дівчата гадали: якщо, виходячи на вулицю, зустрічали хлопця, це вважалося добре, а старого – погано. Ім’я нареченого дівчини впізнавали, питаючи його у перехожого.
Знаменитий хрещенський звичай – кидання черевика. Дівчата на вулиці кидали черевичок з лівої ноги, а потім у напрямку шкарпетки визначали, звідки прийде суджений. Також, дівчата виходили вночі на вулицю і слухали, з якого боку залають собаки. Так само як і на Святвечір, дівчина могла стукати ложками у тин, провокуючи собак на гавкіт. Дівчата вірили, що саме в той бік вийдуть заміж. Цього ж вечора дівчата стелили під себе мішок з-під муки, а під подушку клали щітку (від прядива) і гребінь. Хто дівчатам в цю ніч снився, за того вони й мали вийти заміж. Вважалося також, якщо в цей день дівчина або хлопець упадуть, то незабаром стануть під вінець. Якщо ж падав жонатий, то вірили, що він незабаром помре. Від Різдва Христового і аж до Івана Хрестителя не можна було чесати прядива.

Які існують заборони в цей день

• Заборонено прати будь-які речі, оскільки вода в річці у цей день вважається свяченою.
• Заборонено лаятися на родину та близьких, оскільки це може призвести до нещастя на весь рік.
• Заборонено запрошувати померлих до столу, оскільки у цей день вони не мають бути присутніми за обідом.
• Також важливо не залишати ложку на столі, не закінчивши вечерю, і не вставати з-за столу раніше за інших членів родини, оскільки це може призвести до важких наслідків.