До 100 річчя з дня народження редактора, письменника, прозаїка, журналіста
100 років тому, 24 жовтня 1925 року, в м. Лебедині Сумської округи Харківської губернії народився український письменник Виноградський Віталій Михайлович. В Лебедині родина Виноградських жила на розі вулиць Шкарупівки і Петропавлівської. Виноградський В. М. брав участь у Другій світовій, нагороджений бойовими орденами та медалями. Після закінчення війни залишився у Західній Україні, працював кореспондентом та редактором місцевих районних та обласних газет. У періодичній пресі почав друкуватися з 1947 року. У 1975 році став членом національної спілки письменників України, понад п’ять років, з 1975 по 1980 рр. обіймав посаду головного редактора щотижневої газети письменників України “Літературна Україна”, у 1980 – 85 роках – директор республіканського Будинку письменників.
В нарисах, оповіданнях та повістях Виноградський В. М. не виходив за рамки пануючих у той час сюжетів – писав про трудові подвиги (будівництво хімкомбінату на Прикарпатті, робота нафтовиків), дружбу народів, боротьбу з ворогами. Ці книги були цікавим чтивом, написані вони легко і доступно. Окремі його твори виконували роль звичайних агіток, втім, варто дослухатися до думки відомого на Лебединщині (і не лише) письменника та краєзнавця Ткаченка Бориса Івановича, який закликав «не вчиняти над Віталієм (Виноградським) з позицій сьогодення нищівного осуду».
Погоджуючись з думкою Бориса Івановича, можна додати, що на порозі 100 – річчя з дня народження нашого земляка, відомого у свій час, досить популярного письменника – прозаїка, не забуваємо такої відомої істини – «Часів не обирають, у них живуть і помирають…».