Атомний Вій опустив бетонні повіки.

Коло окреслив навколо себе страшне.

Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!

Хто сіяв цю біду і хто її пожне?

                                            Ліна Костенко

26 квітня минають 37-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 37 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.

     Ось вже 37 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й… Хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.

     Саме в цей день в Лебединському міському краєзнавчому музеї за участю здобувачів освіти 9-А класу Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1, класний керівник Наталія Логвиненко,  відбувся тематичний захід до річниці Чорнобильської трагедії «Під полиновою зорею». Було переглянуто відео про катастрофу,  про життя після  неї,  вшанували пам’ять загиблих та постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

  Скільки б не минуло років, ця дата завжди буде в нашій пам’яті як чорна сторінка в історії України. Не забуваймо про героїзм усіх, хто брав участь у ліквідації наслідків тієї жахливої аварії. Пам’ятаємо тих, хто ціною життя рятував світ. Шануємо і дякуємо живим ліквідаторам.