Якщо людина хоче вишивати,

Знайдеться в неї голка, нитка, час…

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу,

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

           Саме цими поетичними рядками можна висловити враження від вишитих робіт талановитої, креативної, багатогранної майстрині  Людмили Сідорової, представлених на виставці “Життя у вишивці, а вишивка – життя” у Лебединському краєзнавчому музеї. Серед різноманіття та різнобарв’я вишитих виробів – і яскраві рушники, і барвисті сорочки, і багато – багато іншого. А які техніки вишивання! Це і гладь, і хрестик, і набивна вишивка! Дивлячись на вишиванки, дивуєшся красі орнаментів, їх вишуканості та колоритності, можна відчути, з якою любов’ю і захопленням майстриня їх виготовляла. В кожну з них вклала частинку своєї душі. Кожний виріб яскравий і неповторний. До того ж, всі вироби Людмили Миколаївни живуть, а не залишаються колекцією на полицях шафи. Її сорочки з задоволенням носять рідні та знайомі, рушники та інші вироби прикрашають оселі. Як говорить майстриня: “Вишивка – це копітка, наполеглива праця, яка потребує, старанності, самовіддачі, тривалого часу, і в результаті – народжується шедевр. Багато хто каже, щоб для того, щоб вишивати, треба мати терпіння. Ні, терпіння тут ні до чого. Це треба любити. Якщо людині дано вишивати, вона буде займатися цією справою, а якщо не дано, то ніяке терпіння не допоможе. Якщо, наприклад, є бажання, але немає любові, то нічого не вийде. Тоді виріб не матиме душі. Вишивання треба любити, інакше – роботи будуть без душі”.

    Символічно, що наш захід відбувся  в день чудового свята – Дня вишиванки, яке припадає щороку на третій четвер травня. Це свято самобутнє і не прив’язане до жодного державного чи релігійного.  День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято.  Утім, мільйони українців саме цього дня дістають із шафи національне вбрання – вишиванку, і йдуть у ній на роботу, в університет чи до школи.

      Вишиванка – не просте вбрання українців, це символічна річ для кожного з нас, адже в орнаменті можна побачити сліди історії нашої країни та історію свого роду. Саме вишиванка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь. Це наш національний оберіг! Вишиту сорочку, вишитий рушник передають з роду в рід, бережуть як безцінну реліквію.

   Помилуватися  чудовими вишитими шедеврами до музею завітали начальник відділу культури і туризму Світлана Циханська, працівники культури Лебединської громади, шанувальники прекрасного. Звучали теплі слова побажань майстрині, багато запитань, розповідей… Окрасою заходу стали тематичні твори у виконанні солістів Лебединського міського будинку культури Марини Зініної, Ірини Балаби та Миколи Холодяя.

     Тож, бажаємо всім нам пам’ятати та примножувати добрі українські традиції та передавати їх нашим нащадкам.