1817 р. (?дата?місяць)– 25 грудня (06 січня н. ст.) 1862 (1863 н. ст.)

     161 рік тому – 25 грудня (06 січня н. ст.) 1862 (1863 н. ст.) – у віці 45 років, від «гарячки» в м. Лебедин Харківської губернії помер Петренко Михайло Миколайович, колезький асесор, повітовий стряпчий (прокурор), український поет Харківської школи романтиків, автор віршів «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…», «Ходить хвиля по Осколу…», які стали народними піснями. Відспівували його в Миколаївській церкві м. Лебедина, а поховали 27 грудня (08 січня н. ст.) «на отведенном приходском кладбище».

І.     «Міцна дружба»

Хрещеним у чотирьох дітей Михайла Петренка була одна й та сама людина – поміщик Лебединського повіту, справник Петро Олексійович Добросельський. Це свідчить про міцну дружбу між ними.

ІІ.    «Зустріч з Шевченком»

Часто в літературі згадується про зустріч Михайла Петренка з Тарасом Шевченком, але її не можуть документально підтвердити. Важливий той факт, що Кобзар любив творчість Петренка, зокрема поезію «Дивлюсь я на небо…» записав у свій щоденник. Будучи повітовим стряпчим у Лебедині, Михайло Миколайович не міг не знати про приїзд Шевченка. Тому, цілком імовірно, що вона відбулась таємно.

ІІІ. «Михайло Петренко і космос»

Співробітники Андрушівської обсерваторії Юрій Іващенко та Петро Остафійчук, астероїд головного поясу, що був відкритий ними в ніч з 24 на 25 серпня 2009 року, зареєстрували в Міжнародному центрі з малих планет при Міжнародній астрономічній спілці під номером 274843, а8 жовтня 2014 було офіційно підтверджено щоцей астероїд назвали на честь поета — 274843Mykhailopetrenko (реєстраційний номер MPC 90380). З часом це ім’я буде внесено у перевидання книги «Імена України в космосі».

Цікавим є і той факт, що космонавт Павло Попович на орбіті в космічному кораблі «Восток-4» у 1962 році співав пісню «Дивлюсь я на небо…».

А справа була так – 12 серпня 1962 -го року в космічний політ з Байконуру стартував корабель «Восток – 4», на борту якого був перший космонавт українського походження Павло Попович. Впродовж сеансу радіозв’язку в Центрі управління польотами був присутній Сергій Корольов, також українецьза походженням. У космосі Павло Попович та його чуваський колега Андріян Ніколаєв заспівали пісню «Дивлюсь я на небо…», начебто для Корольова і знаючи, що пісня йому до вподоби. Таким чином, «Дивлюсь я на небо…» стала взагалі першою серед пісень, яка пролунала у космосі. Через 55 років після першого виконання у космосі української пісні, 12 серпня 2017 року було ініційовано впровадження цього дня як «Дня української пісні».

ІV. «Незаслужена медаль

26 серпня 1856 року Михайла Петренка нагородили медаллю другого ступеня «В пам’ять войны 1853-1856 гг.». Проте, сам письменник не брав участі у Кримській війні. Про це свідчить запис «не был» у графі «Был ли в походах против неприятеля и в самих сражениях и корда именно» (формулярний список 1858 року). Такою медаллю нагороджували, також,  і цивільні чини.

V.    «Поет-чиновник»

Михайло Петренко закінчив юридичний факультет Харківського університету і працював повітовим стряпчим (прокурором) у Лебедині. Він підпорядковувався губернському прокуророві, і до нього звертались «высокоблагородие». У його формулярній спискові 1858 року є висновок комісії: «аттестован способным и достойным», що свідчить про його успішну кар’єру.

VI. «Нащадок»

       У поета є праправнук – Олександр Петренко. Він проживає у м. Києві, є кандидатом хімічних наук. Пише статті та наукові дослідження про свого предка. У 2012 році розпочав проект «Ідентифікація Петренків», тобто, генеалогічне дослідження  роду.

VII. «Не витримав критики?»

     Молоді літератори надіслали свої вірші російському критикові Віссаріону Бєлінському. Той, побачивши поезії українською мовою, розлютився і побажав хлопцям або взагалі не писати, або писати російською. Це настільки вразило Михайла Петренка, що він вирішив не писати.

VIII. «Пригоди прізвища»

    У 1928 році О.Тулуб оприлюднив свій словник псевдонімів українських письменників. У ньому виявилось, що Амвросій Метлинський підписував свої праці ім’ям Михайла Петренка. Пізніше ця помилка з’явилась у словнику псевдонімів І. Масанова, а через деякий час – у словнику псевдонімів О. Дея. Така ж інформація є у книзі В. Міхєєвої про Миколу Костомарова: «…собирателя украинского фольклора Амвросия Лукьяновича Метлинского (псевдонимы: Могила, Земляк, Метла, Издатель, Михаил Петренко)…».

IХ. «Хто платить?»

   Батьки Петренка принципово не хотіли, щоб він вчився в університеті за рахунок імперії. Навіть, коли у 1838 році згоріла хата Миколи Петренка – і сім’ї потрібно було витрачати багато грошей, щоб побудувати нову, вони все одно продовжували платити за Михайла.

Х. «Три редакції поезії «Дивлюсь я на небо»

         Уперше вірш було надруковано у 1841 році під назвою «Недоля». Пізніше, у 1848 році, автор дещо змінив і видав його під назвою «Небо». А у 1876 році у львівському місячнику «Правда. Письмо литературно-политичне» в рубриці «З недрукованих ще поезий Тараса Шевченка» було додано і поезію «Дивлюсь я на небо…». Вважається, що це третя редакція вірша.